28/10/2026 10:14

Життя ВПО на Волині: між турботою і викликами

Моніторингові візити до місць тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб у Луцьку та Луцькому районі показали картину, яка одночасно надихає і тривожить. З одного боку – тепло, безкоштовне проживання, комфортні умови, дитячі куточки. Люди мають можливість працювати, діти навчаються у школах чи онлайн, а медична допомога поруч. Це справжні приклади турботи і людяності, які дають відчуття дому навіть у чужих стінах. Такі умови виявили в місцях тимчасового проживання, які функціонують на базі гуртожитків Луцького національного технічного університету та Луцького педагогічного коледжу.

Але є й інша сторона. У гуртожитках ліфти роками не працюють, і це стає справжнім випробуванням для літніх та маломобільних людей. Десь немає пандусів чи пристосованих санвузлів, а гаряча вода – розкіш, доступна лише в душових або взагалі відсутня. Частина мешканців живе без договорів, порушуючи правила й створюючи ризики для інших. У деяких приміщеннях холодно, люди змушені грітися обігрівачами, а поруч – сусіди, які ведуть асоціальний спосіб життя і становлять загрозу. Мова йдеться про місця тимчасового проживання в селі Башлики Луцького району та  гуртожитку «Луцького вищого професійного училища» по вулиці Сергія Климчука у Луцьку.

Внутрішньо переміщені особи, які проживають у Центрі допомоги ВПО «Адреналін Сіті», не просто мають дах над головою, вони активно працюють і забезпечують себе тут же, за місцем проживання. Переважна більшість мешканців працевлаштовані у «VolWestGroup» працюють бухгалтерами, касирами, офіціантами, адміністраторами, охоронниками, вантажниками.

Для них регулярно організовують просвітницькі заходи та зустрічі груп психологічної підтримки. А ще мешканці мають унікальну можливість безкоштовно відвідувати Музей сучасного мистецтва Корсаків, який розташований на території ТРЦ.

Нагадуємо, що підтримка внутрішньо переміщених осіб має бути не лише формальною. Бо комфорт і безпека – це теж права людини. Ремонт ліфтів, облаштування безбар’єрного доступу, контроль за дотриманням правил проживання –  не забаганки, а базові речі, які визначають гідність життя тих, хто вже пережив втрату дому.