Конституційне подання Про проведення загальнокримського референдуму

19/03/2014 16:54

Конституційний Суд України

 

 

 КОНСТИТУЦІЙНЕ ПОДАННЯ

  1. Положеннями Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 30, стаття 141) встановлено наступні основи конституційного ладу в Україні.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3).

Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (стаття 2). Стаття 2 Конституції України встановлює, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Це є конституційним закріпленням територіального верховенства України (абзац другий пункту 1.4. Рішення Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року № 1-рп/2003).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8).

Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу (стаття 5).

Положення частини третьої статті 5 Конституції України "право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами" треба розуміти так, що тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII (п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005).

Положення статей розділу I "Загальні засади", можуть бути змінені тільки у порядку, передбаченому її статтею 156, шляхом прийняття закону, який затверджується всеукраїнським референдумом (абзац третій п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999року №10-рп/99).

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією (частина перша статті 72). Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України (статті 73).

Автономна Республіка Крим і місто Севастополь є адміністративно-територіальними одиницями України (стаття 133).

Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання (стаття 134). Для неї як адміністративно-територіальної одиниці України не характерні державний суверенітет, власне громадянство та інші ознаки держави. Межі Автономної Республіки Крим з іншими
адміністративно-територіальними одиницями не є державними кордонами (абзац третій п. 1.4. Рішення Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року № 1-рп/2003).

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання (частина друга статті 135).

Серед іншого немаловажним є факт того, що положення Розділу І «Загальні засади» Конституції України, якими встановлюється конституційний лад України, а також положення про виключне право народу України шляхом волевиявлення на всеукраїнському референдумі вирішувати питання про зміну території України жодного разу з моменту її прийняття не змінювались.

 

2. Постановою від 6 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму" (опубліковано в газеті «Крымские известия» 7 березня 2014 року № 42-43 (5453-5454) Верховна Рада Автономної Республіки Крим вирішила увійти до складу Російської Федерації як суб'єкт Російської Федерації та провести 16 березня 2014 року загальнокримський референдум (включаючи місто Севастополь), на який винести альтернативні запитання: "1) Ви за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації?"; "2) Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?". Цією Постановою також затверджено текст бюлетеня для голосування на загальнокримському референдумі 16 березня 2014 року і Тимчасове положення про загальнокримський референдум, утворено Комісію Автономної Республіки Крим із проведення загальнокримського референдуму.

Відповідно до п. 11 Постанови вона набирає чинності з дня її прийняття.

Аналіз положень Постанови№ 1702-6/14 свідчить, що Верховна Рада АР Крим своїм актом вирішила питання щодо зміни території України, її територіальної цілісності України та призначила загальнокримський референдум для затвердження цього рішення.

 

3. Поняття територіальної цілісності є складовою більш широкого за змістом та обсягом конституційного поняття «конституційний лад». Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Конституція України встановлює, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України, який призначається Верховною Радою України.

Відтак, Конституцією визначається суб’єкт, що може прийняти рішення про зміну території України, та порядок його прийняття. Суб’єктом є народ України, волевиявлення народу України з цього питань відбувається через проведення всеукраїнського референдуму.

Таким чином, положення пп. 1 і 2 Постанови № 1702-6/14 про входження до складу Російської Федерації як суб'єкта Російської Федерації та проведення 16 березня 2014 року загальнокримського референдуму з визначених питань, а також положення решти її пунктів, що перебувають у системному зв’язку, суперечать положенню 73 та п. 2 статті 85 Конституції України, оскільки таке питання вирішується виключно на всеукраїнському референдумі, що призначається Верховною Радою України.

 

Вирішувати питання про зміну території України на всеукраїнському референдумі є конституційним правом кожного громадянина України. Прийняття рішення з такого питання на регіональному референдумі порушує вказане право кожного, хто мешкає на решті її території.

 

4. Крім того, положеннями статей 137 та 138 Конституції України чітко визначено вичерпний перелік питань, які належать до нормативного регулювання та відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Відповідно, положення п. 1 Постанови № 1702-6/14 суперечить й цим положенням Конституції, оскільки вони не надають Верховній Раді Автономної Республіки Крим права вирішувати питання, яке стало основним у цій Постанові, а саме входження до складу іншої держави.

 

5. З метою недопущення порушення конституційного права кожного громадянина вирішувати питання про зміну території України та керуючись статями 101 і 147, пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України, пунктом 1 статті 13, статтями 39, 40 і 71 Закону України «Про Конституційний Суд України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 49, ст.272), пунктом 3 статті 13 та частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 20, ст.99 ),

 

 

ПРОШУ:

визнати такою, що не відповідають статті 73, пункту 2 статті 85 та статтям 137, 138 Конституції України, Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 6 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму".

 

У конституційному провадженні за цим поданням братиму участь особисто, а також братиме участь Кушнір Ірина Володимирівна – Представник Уповноваженого – начальник Управління з питань підготовки конституційних подань та дотримання права на доступ до публічної інформації.

 

Додаток:

 

  1. Конституція України (витяг статті 2, 3, 5, 8, 72, 73, 85, 133, 134, 135, 137, 138, 156, Розділу І «Загальні засади»).
  2. Закон України «Про Конституційний Суд України» (витяг).
  3. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (витяг).
  4. Рішення Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року № 1-рп/2003 (витяг).
  5. Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 (витяг).
  6. Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999року №10-рп/99 (витяг).
  7. Постанова від 6 березня 2014 року № 1702-6/14 "Про проведення загальнокримського референдуму".

 

В.В. Лутковська