Процедура погашення заборгованості із виплати заробітної плати у разі банкрутства підприємства

Погашення заборгованості із виплати заробітної плати у випадку визнання підприємства банкрутом відбувається  відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У разі визнання боржника банкрутом проводиться інвентаризація та оцінка  майна банкрута, після чого ліквідатор  розпочинає  продаж його майна.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у черговості, встановленій статтею 45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, задовольняються у першу чергу.

При цьому слід враховувати, що відповідно до частини п’ятої статті 45 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Щодо судових рішень про стягнення заборгованості  із заробітної плати необхідно зазначити, що відповідно до частини першої ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання судових рішень покладається на державну виконавчу службу, завданням якої, відповідно до частини другої ст. 1 Закону України “Про державну виконавчу службу”, є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Частиною першою статті 82 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до пункту 7 частини першої ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження” у разі визнання боржника банкрутом виконавче провадження підлягає закінченню.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов’язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною четвертою ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред’явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв’язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.