Повноваження Уповноваженого у судовому процесі

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до статей 124, 126, 129 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими посадовими особами не допускаються; вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Правовий статус Уповноваженого з прав людини, його права та повноваження визначені Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (зі змінами) від 23.12.1997 № 776/97-ВР.

Указаним Законом встановлено, що діяльність Уповноваженого з прав людини доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод (стаття 4 Закону).

З огляду на вищенаведені положення Конституції України у статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» закріплено, що Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Отже, звертаючись до Уповноваженого з прав людини зі скаргами, пов'язаними із судовим розглядом справ, скаргами на рішення судів чи на дії або бездіяльність суддів, громадянам насамперед потрібно знати, що згідно з чинним законодавством Уповноважений з прав людини не має права втручатися у здійснювані судами судочинство та правосуддя, не наділений повноваженнями давати оцінку судовим рішенням та переглядати їх на предмет законності й обґрунтованості, змінювати їх чи скасовувати, притягувати суддів до відповідальності.

Наголошуємо, що законність постановлених судами рішень перевіряється виключно судами вищих інстанцій та в порядку, встановленому процесуальним законом. Позапроцесуальний контроль за розглядом та вирішенням суддями справ заборонений Конституцією та законами України.

Щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності інформуємо, що відповідно до Конституції України та статті 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Водночас стаття 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» надає Уповноваженому з прав людини право, зокрема, бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

з метою захисту прав і свобод людини і громадянина особисто або через свого представника в установленому законом порядку:

звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями);

вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) інших осіб, на будь-якій стадії їх судового розгляду;

ініціювати незалежно від його участі у судовому провадженні перегляд судових рішень.

Ці ж права Уповноваженого з прав людини передбачають стаття 45 Цивільного процесуального кодексу України та стаття 60 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з положеннями яких у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини повинен надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Таким чином, громадяни вправі звертатися до Уповноваженого з прав людини із заявами щодо захисту їх прав та інтересів у загальному та адміністративному судах. Однак одночасно з поданням такої заяви громадяни мають надати Уповноваженому з прав людини документи (оригінали або належним чином засвідчені їх копії), які підтверджують їхню неспроможність самостійно захищати свої інтереси в суді. За відсутності документів на підтвердження вказаної обставини Уповноважений з прав людини не буде допущений судом до участі у судовому процесі.

Чинне законодавство не визначає переліку документів на підтвердження неспроможності особи самостійно захистити свої права і свободи, однак, з огляду на зміст положень статті 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», ці документи мають підтверджувати фізичний стан особи, недосягнення нею повноліття, похилий вік особи, недієздатність або обмежену дієздатність, які перешкоджають самостійному захисту особи в суді. Після отримання та дослідження наданих заявником документів Уповноваженим приймається рішення щодо звернення до суду в інтересах заявника.

 

Щодо захисту прав, свобод та інтересів громадян у кримінальному провадженні роз'яснюємо, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає можливості участі Уповноваженого з прав людини у кримінальному судочинстві.

За таких обставин Уповноважений не має права здійснювати захист учасників кримінального провадження (у розумінні кримінального процесуального закону), втручатися у досудове розслідування чи судовий розгляд кримінального провадження.

Вищезазначені положення Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» наділяють Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини лише правом бути присутнім у судових засіданнях під час розгляду кримінальних проваджень з метою здійснення моніторингу дотримання судом процесуальних прав заявників.

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України право здійснювати захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) надано виключно адвокату (стаття 45 КПК України).

При цьому захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Чинне процесуальне законодавство також не наділяє Уповноваженого з прав людини правом здійснювати захист прав та інтересів громадян в рамках господарського спору та у справах щодо притягнення заявників до адміністративної відповідальності за Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Підсумовуючи викладене, ще раз звертаємо увагу на те, що Уповноважений з прав людини може здійснювати захист інтересів заявників лише у цивільному та адміністративному процесі та за умови підтвердження заявниками причин неможливості самостійного захисту своїх інтересів у суді, передбачених законом.