«Ми повинні сформувати таку інституцію, щоб доступ до неї кожного громадянина, кожної людини був якнайширшим», - інтерв’ю Людмили Денісовой

16/04/2018 17:12

На честь 20-річчя Інституту Омбудсмена України Людмила Денісова в інтерв’ю  телеканалу «Рада» розповіла про особливості роботи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, свої завдання та найближчі плани на посаді.

Про спроможність інституції та критерії підвищення ефективності роботи

Якщо говорити про інституційну спроможність Офісу Уповноваженого, Уповноваженого як такого, який контролює і допомагає громадянам захищати права, відстоювати їх, я думаю, що на сьогоднішній день люди знають, що є така інституція – Уповноважений. У чому питання? У тому, що не всі люди розуміють, якими питаннями опікується Уповноважений. Вони через опитування, яке провела одна з міжнародних організацій, відповідають на це запитання так: «Мені тут пенсію неправильно порахували і ви повинні перерахувати - Секретаріат Уповноваженого». Або вони думають, що в Уповноваженого великі можливості вирішити будь-які питання просто тим, що Уповноважений надасть таку вказівку. Ні. Таких функцій

 в Уповноваженого немає. Ви знаєте, та кількість скарг, яка сьогодні приходить до Уповноваженого, вказує на те, що дійсно просвітницька робота серед громадян дуже слабка. Ще потрібно працювати з нашими громадянами щодо політико-правової обізнаності діяльності інституції Уповноваженого.

Ми повинні зробити таку інституцію, щоб доступ кожного громадянина, кожної людини (тому що це різні права) був якнайширшим. Я планую, насамперед,  йти до людей. Що я маю на увазі? Ми маємо зробити ефективними регіональні представництва Секретаріату Уповноваженого. Сьогодні вони є у 11 областях – регіональні представники, які працюють у цьому офісі на державній службі, і ще 19, які є регіональними координаторами Уповноваженого взаємодії із громадськістю. Вони фінансуються не за державний кошт, а завдяки міжнародним організаціям. Але ефективність їх роботи… Вони як «листоноші», які збирають скарги на місцях, а потім відправляють їх сюди, в Секретаріат. Або йдуть туди, куди їх направили від Секретаріату. Наприклад, на судові засідання. Сьогодні багато судових засідань, куди ми відправляємо регіональних представників, щоб вони слідкували, контролювали, як захищаються права людей. Адже там можуть бути певні скарги, щоб вони їх розглянули, надали нам таку інформацію. Але я думаю, регіональні представники спроможні на більше – в перспективі вони будуть приймати  людей, ефективно проводити просвітницьку діяльність, розповсюджувати інформацію, у якій не обізнані наші громадяни. Наприклад, захист персональних даних, конфіденційність даних. Знаєте, іноді ми пишемо: «Я погоджуюсь на обробку персональних даних, їх розповсюдження», але щодо яких даних є розповсюдження? Це велике питання. На сьогоднішній день треба цю роботу поновити, зробити більш продуктивною роботу регіональних представництв.

Аналізуючи скарги, я маю зазначити, що найбільше їх надходить з Харкова, Запоріжжя, Одеси, Дніпра, Львова. Там потрібно потужніше працювати і збільшити кількісний склад регіональних представництв. Безумовно, що стосується Києва та Київської області – це прийом громадян в офісі. Але у 2018 році був підписаний Меморандум з містом Києвом. Я думаю, що треба створити таке представництво у Києві теж. Але головне моє завдання на сьогоднішній день - створити представництва регіональні. Окрім названих, воно буде розташоване в Херсоні, тому що там є багато скарг. Наші громадяни, які мешкають зараз на окупованій території і в Криму, перетинають кордон. І представництво на Сході – це Доненька і Луганська області. Я нещодавно призначила регіональним координатором Уповноваженого по цих двох областях. Це відомий правозахисник – Павло Лисянський. Він зараз виконує цю функцію, але для того, щоб вона була більш потужною і йому було краще працювати, треба зробити там регіональне представництво.

Про необхідність системного аналізу звернення громадян

Кількість скарг, які надійшли до Уповноважено у 2017 році –  25,5 тисячі  скарг. Це практично така ж  кількість, як і у 2016 році, як і у 2015 році. Тільки змінюється класифікація цих скарг. Якщо, наприклад, у 2017 році проводилась парламентом пенсійна реформа, то більшість скарг і запитів було щодо пенсійної реформи. Якщо не відбувалась пенсійна реформа відносно військовослужбовців, теж кількість скарг була підвищена. Але інші питання, вони були менше у полі зору Офісу Уповноваженого, тому що люди не звертались. Хоча кількість скарг була практично однаковою, це не говорить про те, що у нас немає кого захищати. У нас є кого захищати! І той аналіз, який ми сьогодні зробили по цих скаргах, він говорить про те, що всі вони практично індивідуальні. Про що це говорить? Це підтвердження того, з чого ми почали з Вами розмову, що люди звертають, що «мені погано порахували пенсію», вони не сюди повинні звертатися. Це є не та інституція. Але коли ми зробили детальний аналіз цих скарг, виявили системні порушення. От системне порушення – це дійсно відповідає статусу політико-правового органу. Тобто, ми зробили аналіз, виявили, що є системні порушення прав щодо військовослужбовців, яким постановою Кабінету Міністрів України визначили, як буде перерахована пенсія військовослужбовцям і як буде перерахована пенсія працівникам правоохоронних органів. Є деяка дискримінація – це системне питання. І тому ми заявляємо про те, що  будемо наполягати, щоб Кабінет Міністрів України та Верховна Рада України зробили таким чином, щоб дискримінації не було.

На цьому тижні було засідання Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, на якому розглядали питання військовослужбовців. Там ми заявили про свою позиція, з чим ми не погоджуємось, і як ми будемо далі захищати військовослужбовців. Ось це аналіз і системний підхід до розв’язання проблем. Обов’язково треба робити профілактику неприйняття таких рішень як Кабінетом Міністрів України, так і Верховною Радою України. Тому ми будемо робити потужний блок зі спеціалістів, які будуть займатися саме тим, що будуть робити аналіз проектів, як нормативних документів Кабінету Міністрів України, так і Верховної Ради України. Ми всі знаємо (і у мене є такий величезний досвід роботи у Верховній Раді – я 4 скликання була народним депутатом), як вноситься на розлад, формується порядок денний, і які є проекти законодавства. Є такі, які вирішують системні питання для наших громадян, а є законодавчий спам. Тому тут потрібно одне від одного відокремити  і займатися тими питаннями, які належать до компетенції Уповноваженому. Безумовно, на засіданнях Кабінету Міністрів України, на Погоджувальній Раді я буду особисто присутня. щоб висловлювати позицію, якщо у нас є певні заперечення до рішень, проектів, які будуть розглядатися на пленарному тижні. Ми будемо відстоювати позицію. Але якщо ми не зможемо відстояти позицію і народні депутати приймуть таке рішення, яке стане законом, безумовно, у нас є повноваження подати конституційне подання. Але я думаю, що краще робити превенцію, щоб не допустити порушення прав людей. Це наш обов’язок.

 

Про напрямки роботи щодо порушення прав і свобод громадян у зв’язку з агресією Російської Федерації на Донбасі та анексією Криму

Безумовно, цей блок питань, які стосуються агресії, фактично війни Росії з нами, - це той блок питань, які стосуються як тих, хто захищає, так і тих, хто постраждав. Це, безумовно, два напрямки, які будуть посилені в Офісі Уповноваженого. Я хочу, щоб один представник займався питаннями внутрішньо переміщених осіб (ВПО) і громадянами, які залишились на окупованій території. Це важливий напрямок роботи Уповноваженого. В законі щодо реінтеграції Донбасу, який набрав чинності, чітко написано, що Уповноважений здійснює  моніторинг прав громадян, які залишились на окупованій території. Це, безумовно, потрібно робити. Я уже зустрілась з представниками міжнародних організацій, з моніторинговою місією ООН. Вони будуть допомагати робити нам цей моніторинг, тому що ми сьогодні не маємо доступу на окуповану територію, а вони мають мандат на Донецьку і Луганські області. Я думаю, ми разом будемо робити такий моніторинг. Мій представник буде опікуватися питаннями ВПО, громадянами на окупованих територіях і всіма дискримінаційними питаннями, щоб зробити їх  недискримінаційними, щоб поважати кожну людину.

Всі люди різні, але в будь-якому разі, всі вони громадяни України і вони рівні в своїх правах. Такий блок питань є. Інший блок питань – всі, хто там служить, потребують захисту. Це військовослужбовці та інші правоохоронні органи – у них теж є права. Зараз буде призов – ми це вже відслідковуємо, я надала такі повноваження нашому представнику. Він на наступному тижні поїде перевіряти, як відбувається кампанія по призову. Будемо відслідковувати і реагувати. Щодо прав ВПО, то я займалась цими питаннями як голова Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. Я є автором кількох законопроектів. Деякі з них були прийнять, деякі ні. Наприклад, законопроект № 6692, який надасть можливість отримати пенсію ВПО. На сьогоднішній день, на жаль, є дискримінаційні норми відносно цієї категорії громадян.

 

Про завдання щодо процесу звільнення військовополонених та політв’язнів

Уповноважений має брати участь у роботі Міської групи, коли розглядаються гуманітарні блоки. Я уже зустрічалась із першим віце-спікером парламенту з цього питання. Ми уже напрацювали наш план роботи, але я не можу про нього нічого говорити, тому це не не надасть можливості потім зробити те, що ми плануємо. І тому, безумовно, це питання на контролі. Як тільки будуть якість домовленості про обмін нашими полоненими і політв’язнями, я буду брати особисто участь, щоб це питання вирішити.

 

Про практичні кроки щодо перспективи скорочення кількості звернень українців до Європейського суду з прав людини

В основному скарги до Європейського суду з прав людини людей – це скарги  громадян, відносно яких держава не виконала судових рішень. Тобто, людина пройшла всі інстанції нашої справедливої судової системи, вже було прийнято рішення, але рішення не виконується роками. Тому люди подають до Європейського суду і там всі скарги спочатку один раз об’єднували – «Іванов та інші проти України». Зараз є ще одна така справа, яка об’єднує понад  12 тисяч звернень від наших громадян – «Бурмич та інші проти України». Безумовно, це несправедливість,  треба виконувати рішення, які гарантовані державою. Ще в 2014 році, коли я була Міністром соціальної політики, Уряд підтримав мою пропозицію, щоб створити реєстр всіх, кому ми винні. Сьогодні такий реєстр є. В 2014 році його було впроваджено. Починаючи з 2014 року, передбачаються кошти в державному бюджеті на виконання таких рішень. В цьому році це 500 млн гривень, але цього недостатнього. Черга на сьогоднішній день складає біля 168 тисяч людей, які чекають виконання рішень, рішень Кабінету Міністрів України, рішень про те, що їм заплатять. Це приблизно 10 млрд гривень.

Нещодавно в Верховній Раді України розглядалось це питання, був круглий стіл щодо виконання таких рішень. Уповноважений Кабінету Міністрів України Іван Ліщина вніс пропозицію. Я думаю, якщо буде згода, то в бюджеті треба передбачати хоча б мільярд, щоб хоча б за 5 років забезпечити виконання рішень. Але, перш за все, нам потрібно вже зараз діяти так:  є рішення  - треба виконувати і не чекати. Збільшувати видатки на погашення цих позовів. Треба не накопичувати, щоб такої проблеми не було. Ми дійсно четверті в черзі, яка стоїть в Європейському суді.

 

Про досвід Польщі

Є цікавий досвід Польщі. При Секретаріаті Уповноваженого створена робоча група. Уповноважений очолює робочу групу по вирішенню питань щодо судових рішень, які подані до Європейського суду з прав людини. Як діє робоча група? Це і представники влади, і представник громадянського суспільства, але Уповноважений виступає як медіатор, як посередник між тим, хто винен, і між тим, кому винні. Завдяки такій медіації багато питань знімається, відбувається вирішення конфлікту. Тому зараз ми таку форму будемо напрацьовувати.