Яким чином надаються копії документів у відповідь на запит на інформацію?

21/08/2018 13:54

10 сторінок копій документів мають надаватись розпорядниками інформації безкоштовно у відповідь на запит у п’ятиденний строк (а у разі необхідності пошуку інформації серед значної кількості даних – у двадцятиденний строк) з одночасним інформуванням запитувача про необхідність оплати фактичних витрат, пов’язаних з копіюванням та друком іншої частини запитуваної інформації (копій документів).

Обґрунтування. Частиною першою статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що інформація на запит надається безкоштовно.

У разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк (частина друга статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Отже, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов’язаний оплатити витрати, пов’язані з копіюванням документів понад встановлений обсяг. Копії 10-ти сторінок документу (документів) надаються безкоштовно.

Так, Конституційний Суд України у справі № 2-26/2013 за конституційним зверненням Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в аспекті питання, чи гарантує ця стаття безоплатне надання кожному перших десяти сторінок на запит, незалежно від кількості аркушів, що виготовляються для задоволення запиту, в Ухвалі від 25.06.2013 № 29-у/2013 зазначив, що положення частини другої статті 21 Закону викладені чітко, зрозуміло і передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат на копіювання та друк документів понад встановлену Законом кількість сторінок, а тому не потребують офіційної інтерпретації.

Отже, Законом України «Про доступ до публічної інформації» запитувачам гарантоване отримання інформації безкоштовно у обсязі 10 сторінок копій документів.

При цьому, запитувачі мають право на отримання такого обсягу інформації безкоштовно незалежно від того, чи буде ними оплачуватись інша частина запитуваної інформації.

 

Інформування запитувача про необхідність оплати фактичних витрат, пов’язаних з копіюванням та друком всього об’єму запитуваної інформації (копій документів), є неправомірним та таким, що суперечить положенням вказаного Закону.

Крім того, неправомірними є дії розпорядника, коли 10 сторінок копій документів надаються після оплати запитувачем іншої частини запитуваної інформації (копій документів).

 

Також звертаємо увагу, що відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію». У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Відтак, з аналізу статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» вбачається, що конкретні розміри оплати визначаються кожним розпорядником своїм внутрішнім актом в межах граничних норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 740.

При цьому, розпорядник інформації має затверджувати розмір плати за виготовлення копії однієї сторінки на підставі власних обґрунтованих фактичних витрат, які він безпосередньо несе на виготовлення такої сторінки, а не в розмірі максимальних норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 740.

У разі якщо розпорядник інформації своїм внутрішнім актом не встановив розміри оплати, він має надавати запитувачам всю інформацію (копії документів) безкоштовно.

Водночас зазначаємо, що інформування запитувача про необхідність оплати фактичних витрат передбачає не лише повідомлення розпорядником про наявність такої необхідності, але й інформування про розмір і спосіб внесення плати: реквізити рахунка в фінансовій установі, спосіб надання підтвердження внесення плати. Це пояснюється тим, що тільки розпоряднику інформації відомо про обсяг інформації, якою він володіє, та реквізити рахунку фінансової установи, якою він обслуговується. Без повідомлення зазначеної інформації запитувач позбавлений можливості виконати обов’язок оплати таких витрат.

При цьому, необхідно звернути увагу, що копії запитуваних документів виготовляються коштом запитувача інформації, а не розпорядника інформації, тому посилання розпорядника інформації на відсутність бюджетних коштів та пропозиція ознайомитися з інформацією за місцезнаходженням розпорядника інформації замість надання копій документів, як того просить запитувач інформації, фактично є неправомірною відмовою в наданні інформації.