Протиправна відмова Вищого спеціалізованого суду України в наданні інформації щодо сум видатків на обслуговування суду (використання бюджетних коштів)

30/03/2015 16:47

До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло звернення від громадянина М. зі скаргою на Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) щодо порушення права на доступ до публічної інформації.

Скаржник подав до ВССУ запит на доступ до інформації, який стосувався надання інформації щодо статистичних показників діяльності ВССУ та сум видатків на обслуговування ВССУ у 2013 році. ВССУ надав інформацію частково. Так, було відмовлено в наданні інформації щодо:

1) кількості касаційних скарг у цивільних справах, за якими ВССУ постановлено ухвалу про залишення касаційної скарги без руху у зв’язку із ненаданням завірених копій судових рішень, які оскаржуються, оскільки така інформація у статистичній звітності ВССУ не відображається;

2) сум видатків на обслуговування ВССУ у 2013 році, враховуючи оплату праці апарату суду та суддів (з урахуванням сум єдиного внеску, які нараховувалися на заробітну плату), оплату комунальних послуг, ремонт будівель та інших господарських витрат (далі – інформація щодо сум видатків), пославшись на Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у ВССУ, затверджений наказом ВССУ від 20 серпня 2013 р. № 41/0/14-13.

У ході провадження за даною скаргою скаржник (позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВССУ (відповідача) про визнання протиправною відмови в задоволенні запиту на інформацію, зобов’язання задовольнити запит (справа № 814/971/14).

Скаржник (позивач) залучив Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в якості третьої особи на стороні позивача. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини скористався процесуальним правом третьої сторони і надав суду письмові пояснення.

Щодо відмови відповідача у наданні інформації щодо кількості відповідних касаційних скарг у цивільних справах увагу суду було звернено на те, що відповідно до статті 1 Закону про доступ публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’­єктів владних повноважень. Таким чином, однією з суттєвих ознак публічної інформації є те, що вона є в наявності у розпорядника інформації. Закон про доступ не накладає на розпорядника зобов’язання створювати інформацію за запитом. Відповідно, якщо, як стверджує відповідач, інформація щодо кількості відповідних касаційних скарг у цивільних справах ним в процесі виконання владних повноважень не створювалась, відмова у її наданні не становить порушення вимог Закону про доступ.

Щодо відмови в наданні позивачу інформації щодо сум видатків стверджувалось, що вона суперечить Закону про доступ. Ця інформація є інформацією про розпорядження бюджетними коштами. Згідно частини п’ятої статті 6 Закону про доступ не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Це положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Однак, підстав вважати, що надання позивачу інформації щодо сум видатків може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню та перешкоджатиме запобіганню злочину не вбачається. Про такі підстави обмеження доступу до запитуваної інформації також не стверджував і відповідач. Саме по собі віднесення відповідачем вказаної інформації до інформації з обмеженим доступом внутрівідомчим актом (Переліком відомостей, що становлять службову інформацію) не є належною підставою для обмеження доступу до неї.

Миколаївський окружний адміністративний суд погодився з позицією Уповноваженого та постановою від 5 травня 2014 р. позов задовольнив частково і визнав відмову в наданні запитуваної інформації щодо сум видатків протиправною.

Постанова суду була оскаржена ВССУ до Одеського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 1 липня 2014 р. залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Постанова Миколаївського окружного адміністративного суд суду від 5 травня 2014 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2014 р. у цій справі набули законної сили.

За результатами касаційного перегляду даної справи Вищий адміністративний суд України у провадженні № К/800/41402/14 ухвалою від 29 січня 2015 р. касаційну скаргу ВССУ відхилив, а постанови судів першої та апеляційної інстанції залишив без змін. Ухвала оскарженню не підлягає.