Стратегія діяльності у сфері запобігання та протидії дискримінації в Україні на 2014 - 2017 роки

28/04/2014 17:03

затверджена наказом
Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини від 15.11.2013
року № 23/02-13

Вступ

Принципи рівності прав та можливостей та недискримінації є одними з основних у системі забезпечення прав людини. Свобода від дискримінації - встановлення необґрунтованих легітимною метою обмежень у правах або привілеїв за ознаками “раси”, кольору шкіри, національної або етнічної приналежності, статі, релігійних та інших переконань, а також за іншими ознаками - гарантується статтею 24 Конституції України, ст. 16 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенцією Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенцією про права інвалідів та іншими документами міжнародного права, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У цьому контексті існує принаймні чотири причини, за якими доцільним і виправданим є прийняття стратегічного документа у сфері запобігання та протидії дискримінації:

1) забезпечення принципів рівності та недискримінації сприяє належній реалізації та користуванню всіма правами людини та іншими правами, встановленими законом;

2) порушення прав людини та інших прав, встановлених законом, у значній кількості випадків ведуть до порушення принципів рівності та недискримінації;

3) порушенням прав людини та інших прав, встановлених законом, найчастіше піддаються представники груп меншин, групи осіб чи окремі особи, які є носіями певних ознак;

4) через активний підхід та успішну протидію дискримінації забезпечується повага до принципу рівності, чим створюється система запобігання порушенням прав людини та інших прав, встановлених законом, що побічно призводить до покращення ситуації з їх дотриманням та захистом.


Стратегія діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері запобігання та протидії дискримінації в Україні (далі - Стратегія) - узгоджена система цілей, заходів, умов та інструментів, які Уповноважений з прав людини реалізує у своїй діяльності у сфері запобігання та протидії всім формам і проявам дискримінації, особливо щодо певних осіб чи груп осіб, які зазнають обмежень прав і свобод у суспільстві через свої певні індивідуальні характеристики.


Підставою для розробки цієї Стратегії стали положення пункту шостого частини першої статті 3 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, яка однією з цілей парламентського контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина Уповноваженим з прав людини визначає  “запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод”, а також  прийняття Верховною Радою України та набрання чинності  04.10.2012 року Закону України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, статтею 10 якого Уповноваженого з прав людини визначено державною інституцією, відповідальною за запобігання та протидію дискримінації.


1. Нормативно-правова основа Стратегії

У рамках своєї діяльності у сфері запобігання і протидії дискримінації загалом та з реалізації цієї Стратегії зокрема Уповноважений з прав людини орієнтується на такі нормативно-правові стандарти, перелік яких не є вичерпним:


Міжнародні нормативно-правові документи

1) Универсальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році (Резолюція 217 А(ІІІ)), зокрема статті 1, 2 і 7, які гарантують усім людям рівність у гідності та правах без будь-якого розрізнення за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігійних, політичних та інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, походження або за іншою ознакою, а також рівність перед законом та на рівний захист закону;

2) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1966 році, зокрема статті 2, 3 і 26, тлумачення відповідних положень Пакту Комітетом ООН з прав людини, висловлених у Загальних коментарях Комітету № 18 і 29, а також рішеннях Комітету за результатами розгляду скарг на дискримінацію, які надходили до нього;

3) Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1966 році, зокрема статті 2 і 3, а також тлумачення Комітету ООН з економічних, соціальних і культурних прав у Загальному коментарі № 20;

4) Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;

5) Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;

6) Конвенція ООН про права інвалідів.

На додаток до вищезазначених нормативно-правових документів Уповноважений з прав людини при здійсненні своєї діяльності у сфері запобігання та протидії дискримінації також керується положеннями, тлумаченнями та практикою розгляду скарг відповідних комітетів, а також іншими міжнародними нормативно-правовими документами.


Нормативно-правові документи Ради Європи

1) Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, прийнята Радою Європи у 1950 році, зокрема стаття 14, а також Протокол № 7 (стаття 5) та Протокол № 12 до неї.

У контексті орієнтування на гарантії недискримінації, встановлені Конвенцією та зазначеними Протоколами, Уповноважений з прав людини при провадженні діяльності в сфері запобігання та протидії дискримінації загалом і щодо реалізації цієї Стратегії зокрема значну увагу приділяє практиці Європейського суду з прав людини із зазначеної проблеми.

2) Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, зокрема статті 4 та Е, а також правозастосовна практика Європейського комітету з соціальних прав.

Також, значна вага надається й Загальнополітичним рекомендаціям та висновкам Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ECRI).


Нормативно-правові документи Європейського Союзу

Попри те, що Україна не є державою - членом Європейського Союзу, євроінтеграційні прагнення держави, зокрема реалізація Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України та підготовка до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, обумовлюють необхідність врахування й положень відповідних нормативно-правових документів ЄС при здійсненні діяльності у сфері запобігання та протидії дискримінації не зважаючи на їх необов’язковість на сьогодні. У цьому контексті варто відзначити положення трьох ключових Директив ЄС, зокрема Директиви 2000/43/ЕС про рівне ставлення незалежно від расового чи етнічного походження, Директиви 2000/78/ЄС про загальні рамки для рівного поводження з громадянами у сфері зайнятості та праці, а також Директиви 2006/54/EC з реалізації принципу рівних можливостей та рівного ставлення до чоловіків і жінок у питаннях праці та зайнятості.

Окрім цього, при реалізації Стратегії Уповноваженим приділяється неабияка увага підходам та практиці Суду справедливості Європейського Союзу - судового органу Спільнот, основним завданням якого є офіційне тлумачення положень нормативно-правових документів ЄС.

Також, стаття 21 Хартії основних прав Європейського Союзу, якою забороняється будь-яка дискримінація, зокрема за ознаками статі, раси, кольору шкіри, етнічного або соціального походження, генетичних характеристик, мови, релігії або вірувань, політичних та інших поглядів, належності до національної меншини, майнового стану, походження, обмеженої працездатності, віку або сексуальної орієнтації, виступає додатковим орієнтиром при реалізації Уповноваженим з прав людини цієї Стратегії.


Національні нормативно-правові документи

1) Конституція України, зокрема статті 21, 24, 36, 38, 51 і 52.

2) Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”.

3) Закон України “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків”.

4) Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

5) Закон України “Про національні меншини в Україні”.

6) Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”.

7) Закон України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”, інші законодавчі та інші нормативно-правові акти, зокрема укази Президента України і постанови Кабінету Міністрів України, та затверджені ними відповідні стратегії та плани заходів.


2. Мета та цілі Стратегії

Загальною метою Стратегії є забезпечення через діяльність Уповноваженого з прав людини ефективного застосування механізмів захисту від дискримінації в Україні та сприяння повазі та дотриманню конституційного принципу рівності та недискримінації.

Відповідно до загальної мети, Стратегія передбачає такі стратегічні цілі, досягнення яких забезпечить належний контроль за дотриманням і скорочення кількості порушень правових гарантій рівності та недискримінації, зокрема по відношенню до міноритизованих груп у суспільстві:

1) Відповідність національної нормативно-правової бази та судової практики з питань рівності та недискримінації міжнародним та європейським стандартам;

2) Ефективність системи моніторингу дотримання правових стандартів рівності та недискримінації у діяльності державних органів та осіб приватного права;

3) Ефективність реагування на окремі або системні прояви дискримінації та забезпечення поновлення прав;

4) Ефективність системи просування принципів рівності та недискримінації шляхом інформування та підвищення рівня обізнаності з цього питання;

5) Функціонування стратегічних національних і міжнародних коаліцій для просування принципів рівності та недискримінації.


3. Завдання, індикатори та строки виконання

Сформульований нижче перелік завдань загального характеру не є вичерпним і може корегуватися з урахуванням змін ситуації та/або за нововиявленими обставинами у сфері запобігання та протидії дискримінації, а також з урахуванням результатів моніторингу та оцінки виконання Стратегії.

За потреби, перелік завдань загального характеру переглядатиметься та уточнюватиметься у щорічних Планах заходів, які приймаються на виконання цієї Стратегії.


№.

Стратегічна ціль

Завдання

Індикатор

Строки

1

Відповідність національної нормативно-правової бази та судової практики з питань рівності та недискримінації міжнародним та європейським стандартам

1. Ініціювати та брати участь у проведенні періодичних оцінок чинного законодавства на відповідність правовим стандартам у сфері рівності та недискримінації;


2. Здійснювати постійний моніторинг проектів законів, поданих на розгляд до ВРУ, щодо їх відповідності правовим стандартам у сфері рівності та недискримінації, а також визначення необхідних заходів реагування; 

3. Здійснювати постійний моніторинг проектів постанов КМУ на відповідність правовим стандартам  у сфері рівності та недискримінації, а також визначення необхідних заходів реагування;


4. Провести аналіз практики застосування антидискримінаційного законодавства та на його основі підготувати пропозиції щодо внесення поправок до чинного антидискримінаційного законодавства


5. Ініціювати  вдосконалення стандартів антидискримінаційної експертизи та механізмів її проведення;



6. Ініціювати розробку стандартів та процедур щодо імплементації позитивних дій;


7. Ініціювати розробку дієвої системи збору відповідних статистичних даних для підтримки імплементації, а також оцінки ефективності реалізації антидискримінаційного законодавства .

8. Провести консультації з ВССУ та ВАСУ щодо узагальнення практики застосування судами першої інстанції та апеляційними судами законодавства про забезпечення рівності та недискримінації та підготовки відповідних роз’яснень з питань застосування зазначеного законодавства


9. Долучитись до роботи Конституційної Асамблеї для відпрацювання норм щодо рівності та недискримінації в новій редакції Конституції України;


10. Ініціювати питання розробки та прийняття урядом плану заходів із запобігання та протидії дискримінації в Україні;



11. Ініціювати питання приєднання та ратифікації відповідних міжнародних нормативно-правових документів у сфері забезпечення рівності та недискримінації

1. Кількість рекомендацій, поданих до відповідних міністерств, КМУ та ВРУ, кількість врахованих рекомендацій;

2. Кількість поданих рекомендацій, кількість врахованих рекомендацій;




3. Кількість поданих рекомендацій, кількість врахованих рекомендацій;




4. Проведено аналіз, кількість поданих рекомендацій щодо внесення відповідних поправок до законодавства;

5. Внесено рекомендації щодо стандартів та механізмів проведення антидискримінаційної експертизи;

6. Внесено рекомендації щодо стандартів та процедур імплементації позитивних дій;

7. Внесено рекомендації щодо організації системи відповідних даних;



8. Кількість проведених консультацій;







9. Внесено рекомендації до проекту нової редакції Конституції України



10. Внесено рекомендації щодо розробки урядом плану заходів із запобігання та протидії дискримінації в Україні


11. Кількість внесених рекомендацій, кількість врахованих рекомендацій

протягом 2014 - 2017 років






протягом 2014 - 2017 років







протягом 2014 - 2017 років






протягом 2014 року







2014 рік






2015 рік





2014 рік






2014 рік







2014 рік





2015 рік






з 2014 року

2

Ефективність системи моніторингу дотримання правових стандартів рівності та недискримінації у діяльності державних органів та осіб приватного права

1. Розробити стандарти ефективного моніторингу діяльності державних органів та осіб приватного права у сфері рівності та недискримінації


2. Проводити періодичні перевірки державних органів та осіб приватного права на дотримання правових стандартів у сфері рівності та недискримінації;




3. Проводити постійний моніторинг ЗМІ щодо інформації про порушення принципів рівності та недискримінації, визначення та здійснення відповідних заходів реагування;


4. Здійснювати періодичні запити до правоохоронних органів та інших органів державної влади щодо отриманих ними скарг на дискримінацію та вжитих ними заходів;

5. Здійснювати періодичний аналіз та оцінку діяльності правоохоронних та інших державних органів щодо їх реагування на випадки дискримінації;


6. Включати розділ про дотримання правових стандартів рівності та недискримінації до тексту Щорічної доповіді Уповноваженого перед парламентом;


7. Готувати та оприлюднювати тематичні (з окремих питань та ознак) доповіді щодо дотримання правових стандартів у сфері рівності та недискримінації;

8. Готувати та подавати альтернативні доповіді до відповідних міжнародних органів;


9. Проводити аналіз системних проблем у сфері дотримання рівності та недискримінації та визначати необхідні заходи реагування.

1. Розроблено стандарти моніторингу




2. Кількість проведених перевірок, кількість вжитих заходів, кількість випадків поновлення прав


3. Кількість виявлених повідомлень про порушення, кількість вжитих заходів, кількість випадків поновлення прав

4. Кількість направлених запитів, кількість отриманих відповідей по суті;


5. Надруковано аналітичні звіти, кількість внесених рекомендацій Уповноваженого;

6. Розділ про дотримання принципів рівності та недискримінації включений у Щорічну доповідь

7. Кількість підготовлених та оприлюднених доповідей



8. Кількість поданих альтернативних доповідей;


9. Кількість визначених системних проблем, кількість заходів реагування, кількість вирішених системних проблем

2014 рік





протягом 2014 - 2017 років








протягом 2014 - 2017 років






протягом 2014 - 2017 років






протягом 2014 - 2017 років





протягом 2014 - 2017 років






протягом 2014 - 2017 років





протягом 2014 - 2017 років




протягом 2014 - 2017 років

3

Ефективність реагування на окремі або системні прояви дискримінації та забезпечення поновлення прав

1. Вчасно та повно здійснювати провадження за скаргами на прояви дискримінації та визначати належні заходи реагування;


2. Ініціювати судовий розгляд справ щодо проявів дискримінації відповідно до чинного законодавства;



3. Надавати висновки (amicus curiae) у справах про дискримінацію на запит судів і за ініціативою Уповноваженого;

4. Вносити рекомендації до державних органів та осіб приватного права щодо застосування позитивних дій для просування рівності відповідно до міжнародних та європейських стандартів.

1. Кількість розглянутих скарг, кількість вжитих заходів реагування, кількість випадків поновлення прав;

2. Кількість судових справ, ініційованих Уповноваженим, кількість випадків поновлення прав;

3. Кількість наданих висновків;


4. Кількість поданих рекомендацій, кількість врахованих рекомендацій

протягом 2014 - 2017 років






протягом 2014 - 2017 років






протягом 2014 - 2017 років




протягом 2014 - 2017 років

4

Ефективність системи просування принципів рівності та недискримінації шляхом інформування та підвищення рівня обізнаності з цього питання.  

1. Широко розповсюджувати інформацію про діяльність Уповноваженого як національного органу з питань запобігання та протидії дискримінації, меж його компетенції, повноважень та процедури розгляду звернень;   


2. Надавати загальні та персоналізовані правові роз’яснення законодавства у сфері дотримання рівності та недискримінації, а також способів захисту прав;



3. Розробляти та проводити інформаційні кампанії з питань запобігання та протидії дискримінації;

4. Проводити тренінгові семінари з питань рівності та недискримінації для широкого кола цільових груп (напр.: представників меншин, студентів, урядовців, юристів та ін.);

5. Проводити тренінги для працівників Секретаріату для просування (мейнстримінгу) питань рівності та недискримінації;

6. Проводити зустрічі з відповідними державними діячами (law and policy makers) для обговорення рекомендацій щодо просування принципів рівності та недискримінації

1. Розповсюджено інформацію через веб-сайт Уповноваженого, на партнерських ресурсах, у розсилках та засобах масової інформації;

2. Кількість роз’яснювальних матеріалів загального характеру/ Кількість роз’яснень по конкретних випадках;  

3. Проведено інформаційні кампанії; 

4. Кількість проведених тренінгових семінарів (за цільовими аудиторіями);



5. Кількість проведених тренінгів для працівників Секретаріату;

6. Кількість проведених зустрічей;

протягом 2014 - 2017 років








протягом 2014 - 2017 років







протягом 2014 - 2017 років




протягом 2014 - 2017 років






протягом 2014 - 2017 років




протягом 2014 - 2017 років




5

Функціонування стратегічних національних і міжнародних коаліцій для просування принципів рівності та недискримінації

1. Сприяти координації зусиль на всіх рівнях державного управління з метою просування принципів рівності та боротьби з дискримінацією;


2. Посилити та підтримувати тісну співпрацю з громадськими організаціями, що займаються питаннями дискримінації, іншими організаціями представників меншин, а також із професійними спілками;



3. Залучати громадські організації до роботи Уповноваженого у сфері запобігання та протидії дискримінації;







4. Посилити діяльність Уповноваженого у сфері рівності та недискримінації в регіонах;  









5. Посилити та підтримувати співпрацю з дослідницькими установами для отримання доступу до відповідної інформації та розробок, а також стимулювання проведення досліджень з питань рівності та протидії дискримінації;  

6. Встановити тісні двосторонні та багатосторонні зв’язки з міжнародними організаціями та організаціями ЄС, що займаються питаннями рівності, а також коаліціями у цій сфері, набути членства в таких коаліціях,  для обміну перспективними практиками у сфері дотримання принципів рівності та недискримінації.

1. Кількість міжорганізаційних / міжсекторальних зустрічей, кількість угод про співпрацю;

2. Кількість громадських організацій, які співпрацюють на регулярній або проектній основі, кількість спільних заходів/проектів з питань недискримінації


3. Кількість засідань експертної ради з питань недискримінації та гендерної рівності, кількість наданих Експертною радою рекомендацій Уповноваженому

4. Кількість областей, охоплених діяльністю регіональних представників, кількість дискримінаційних справ у провадженні РП, кількість місцевих громадських організацій, що співпрацюють з РП, кількість спільних проектів в регіонах

5. Кількість дослідницьких установ, що співпрацюють з Уповноваженим, кількість реалізованих дослідницьких проектів

6. Кількість встановлених контактів, кількість проведених спільних заходів, кількість організацій, в яких набуто членства  

протягом 2014 - 2017 років






протягом 2014 - 2017 років








протягом 2014 - 2017 років









протягом 2014 - 2017 років











протягом 2014 - 2017 років







протягом 2014 - 2017 років


4. Спеціальні завдання

Аналіз нормативно-правових актів, звернень, які надходять до Уповноваженого з прав людини, звітів або рекомендацій відповідних міжнародних органів системи ООН, Ради Європи та ЄС (рекомендації Україні в рамках другого циклу Універсального періодичного огляду (більше 30% рекомендацій так чи інакше стосуються запобігання та протидії дискримінації), звіт Європейської Комісії щодо прогресу України реалізації політики добросусідства з ЄС (15.05.2012), звіти щодо прогресу України в реалізації Плану дій з лібералізації ЄС візового режиму для України, звіт Європейської комісії проти расизму та нетерпимості в рамках четвертого моніторингового циклу (21.02.2012) та ін.), організацій громадянського суспільства, які провадять свою діяльність у сфері просування та захисту прав людини, а також повідомлень у засобах масової інформації дозволяють дійти висновку, що в Україні дискримінації найчастіше зазнають особи або групи осіб за такими ознаками:

1) раса, національна або етнічна приналежність, належність до національних меншин;

2)  належність до біженців, осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також інших уразливих категорій мігрантів;

3) релігійні переконання та інші вірування, належність до міноритизованих релігійних громад;

4) стать;

5) сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність;

6) вік;

7) стан здоров’я, зокрема ВІЛ-статус особи та інвалідність.

Відповідно, на додаток до загальних завдань Стратегія передбачає розробку спеціальних завдань у рамках діяльності Уповноваженого з прав людини, які спрямовані на запобігання та протидію дискримінації щодо осіб та груп осіб - носіїв вищезазначених ознак. Спеціальні завдання визначаються на підставі особливостей потреб носіїв зазначених ознак та областей суспільного життя, в яких дискримінація щодо них трапляється найчастіше.

Переліки спеціальних завдань розробляються, переглядаються та уточнюються у щорічних Планах заходів, які приймаються на виконання цієї Стратегії.


5. Моніторинг та оцінка виконання Стратегії

Моніторинг та оцінка виконання Стратегії полягають у систематичному зборі даних, контролі за процесом реалізації та оцінюванні ефективності виконання цієї Стратегії з метою визначення ступеню досягнення поставлених цілей, а також необхідності внесення будь-яких змін до передбачених Стратегією заходів для досягнення кращих результатів.

Моніторингу виконання Стратегії здійснюється на основі Планів заходів безперервно протягом 2014 - 2017 року.

Оцінка ефективності виконання Стратегії проводиться раз на два роки шляхом комплексного аналізу змін та зрушень у стані дотримання, забезпечення та захисту права на рівність та недискримінацію, зокрема таких, що були наслідком реалізації Уповноваженим цієї Стратегії.