Стислий виклад рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти Росії»

30/05/2014 12:15

У розділі «Актуальна практика Європейського суду з прав людини щодо  інших держав» розміщено стислий виклад рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Смірнова проти Росії».

Європейський суд встановив порушення пунктів 1 та 3 ст. 5, п. 1 ст. 6, ст. 8 Конвенції  – порушення  права на свободу та особисту недоторканність; права на справедливий суд (тривалість кримінального  провадження); права на повагу до приватного і сімейного життя (неповернення особі паспортного документа після скасування щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою).

Європейський суд встановив порушення пунктів 1 та 3 ст. 5 Конвенції у зв’язку з тим, що судові рішення про обрання заявницям запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не мали достатнього та належного обґрунтування. Крім того, Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв’язку надмірною тривалістю кримінального провадження щодо заявниць. Також було встановлено порушення ст. 8 Конвенції щодо першої заявниці у зв’язку з тим, що неповернення їй паспортного документа після скасування їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідало національному законодавству і, таким чином, порушило її право на приватне життя.

При цьому, Європейський суд зазначив, що у повсякденному житті громадяни Російської Федерації мають надзвичайно часто пред’являти документи, які посвідчують їхню особу, навіть при здійсненні таких звичайних операцій, як обмін валюти чи придбання залізничного квитка. Пред’явлення паспорта також вимагається й при вирішенні таких важливих питань, як працевлаштування або отримання медичної допомоги. Таким чином, позбавлення першої заявниці паспортного документа становило довготривале втручання у її приватне життя.  

Нагадаємо, що відповідно до  статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування  практики  Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду є джерелом права. Така практика не обмежується  лише рішеннями суду  у справах  проти України. Тому дослідження практики Європейського суду з прав людини щодо інших держав є актуальним для України і має важливе значення для вдосконалення національного механізму юридичного захисту та підвищення рівня правової освіти.