Кримська польова місія підвела підсумки роботи за півроку

17/09/2014 15:38

Представники Кримської польовий місії з прав людини провели  прес-конференцію «Згортання прав і свобод у Криму: шість місяців потому» (короткий аналіз ситуації з правами людини в Криму протягом березня-вересня 2014), під час якої ознайомили журналістів із підсумками роботи Місії за півроку.

Нагадаємо, Кримська польова місія з прав людини була створена 5 березня 2014 року з метою об’єднати тих, хто незалежно від політичної позиції готовий діяти за для захисту прав людини на Кримському півострові. Місія стежить за становищем у галузі прав людини, вживає дії з підтримання верховенства права та сприяє різноманітним ініціативам в галузі прав людини.

Кримська польова місія співпрацює з різними органами і інститутами Ради Європи та ОБСЄ, з Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини, а також з Уповноваженими з прав людини як України, так і Росії і регулярно бере участь у підготовці звітів про становище з правами людини в Криму.

Крім того, на офіційному веб-сайті Омбудсмана України в розділі «Матеріали» щомісяця публікуються звіти про діяльність Місії. Офіс Уповноваженого тісно взаємодіє з Кримською польовою місією. Так, вчора, 16 вересня 2014 року у приміщенні Секретаріату Уповноваженого відбулася презентація  моніторингового дослідження «Шість місяців потому: згортання прав та свобод людини в Криму», підготовленого Кримською польовою місією з прав людини на основі матеріалів,  зібраних місією у липні-серпні 2014 року в АР Крим, Росії та Україні.

Представництва Кримської польової місії діють в Сімферополі, Києві, Москві і Санкт-Петербурзі, збираючи, аналізуючи і поширюючи інформацію про Крим для органів влади, громадянського сектора, ЗМІ та міжнародних організацій, а також об’єднуючи зусилля правозахисних груп України, Росії та інших країн.

 

За 6 місяців роботи (з березня по вересень 2014 року) Кримська польова місія виділяє такі системні проблеми з правами людини на півострові.

Насильницькі зникнення проукраїнських і кримськотатарських активістів, багато з яких зіткнулися з тортурами і жорстоким поводженням. Так, тіло кримського татарина Решата Аметова, що брав участь в антиросійському мітингу, було знайдено через два тижні зі слідами тортур. Досі немає інформації про зниклих в травні проукраїнських активістів (Тимур Шаймарданов, Сейран Зінедін, Леонід Корж). Невідомою залишається і доля жителя Севастополя Василя Черниша – активіста Автомайдану, який пропав у березні. Ситуація посилюється малоефективними діями кримської влади і правоохоронних органів з розслідування цих епізодів.

Використання воєнізованих формувань («самооборона») для підтримки громадського порядку, патрулювання вулиць, огляду речей в поїздах і на залізничних станціях. При цьому представники кримської «самооборони» регулярно порушували права громадян, нерідко супроводжуючи свої дії не тільки образами й погрозами, але і довільними затриманнями, вилученням і пошкодженням майна, нанесенням побоїв, в тому числі – щодо представників ЗМІ. Таким чином, на сьогоднішній день діяльність загонів кримської самооборони є інструментом залякування і одним із основних джерел порушень прав людини в Криму. Легалізація їх діяльності в рамках Закону «Про народне ополчення – народну дружину Республіки Крим», вірогідніше за все, ситуацію тільки посилить.

Тиск на ЗМІ та переслідування журналістів стало ще одним системним порушенням прав людини на півострові. Втручання в діяльність журналістів та ЗМІ відбувалося по-різному, включаючи пошкодження і конфіскацію обладнання, застосування сили і незаконні затримання з боку сил «самооборони», звільнення з роботи, допити в ФСБ у зв’язку із звинуваченнями в «екстремізмі», заборони на в’їзд до Криму, судове переслідування, арешт майна та ін. Щоб уникнути негативних наслідків, багато журналістів були змушені припинити професійну діяльність або покинути півострів.

Допити, обшуки і затримання з боку правоохоронних органів, ФСБ і «народних дружинників» також є одним із системних порушень. Проукраїнських і кримськотатарських активістів, в т.ч. активних користувачів соціальних мереж викликали на «розмови»; в окремих випадках допити тривали до шести годин, із забороною здійснювати телефонні дзвінки, звертатися за адвокатською допомогою. Зафіксовані випадки, коли співробітники ФСБ без постанов і рішень суду вилучали приватну власність активістів (комп’ютери, ноутбуки, записуючі пристрої і т.д.). В ході допитів застосовувалися заходи психологічного тиску через залякування кримінальним переслідуванням, звинувачення у співпраці з «Правим сектором», з терористичними і фашистськими організаціями, сепаратизмі та екстремізмі. Протиправні дії співробітників ФСБ Росії, представників «кримської самооборони», «народних дружинників» привели до значного зростання побоювань з боку місцевого населення про можливе сфабриковане кримінальне переслідування, незаконне затримання, викрадення, застосування сили.

Заборони мирних зібрань та об'єднань громадян стали поширеною практикою на Кримському півострові. КПМ констатує дискримінаційний підхід кримських властей в реалізації цих свобод. В першу чергу, такий дискримінації зазнають кримськотатарські та українські активісти та об’єднання (приклад – повна заборона на проведення масових заходів напередодні 70-ї річниці депортації кримських татар в травні або Дня українського прапора та Дня незалежності України в серпні, затримання та допити активістів і ін.). Крім того, російське законодавство, яке зараз імплементується в Криму, є репресивним в частині свободи мирних зібрань та свободи об’єднань. Наприклад, проведення мирних зібрань має, де факто, дозвільний характер, санкції за порушення на публічних заходах є одними із найсуттєвіших для фізичних осіб, влада вдається до «бланкетних» заборон на проведення акцій. Що стосується об’єднань, то їх діяльність також обмежена обтяжливою звітністю, нормами про «іноземних агентів» і обмеженнями на так звану «політичну діяльність», яка трактується максимально широко і включає в себе різні форми контролю за владою та впливу на громадську думку.

Обмеження свободи пересування на півострів і з півострова маніфестуються у зв’язку із забороною ряду осіб, серед яких лідери кримськотатарської громади Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров, на в’їзд до Криму. Крім того, значна кількість порушень свободи пересування здійснювалося представниками прикордонних служб у пунктах пропуску в Крим і з Криму. Так, на залізничних контрольно-пропускних пунктах (Мелітополь, Новоолексіївка) співробітники Прикордонної служби України знімали з поїздів і повертали назад на півострів громадян України з кримською реєстрацією. Свої дії українські прикордонники мотивують посиленим прикордонним контролем в рамках антитерористичної операції, особливими вимогами до чоловіків від 16 до 60 років, якимись постановами уряду, вимогами пред’являти письмове підтвердження мети поїздки і т.д. На залізничних і автомобільних пропускних пунктах російські прикордонники не випускають з Криму громадян України, у яких на цій момент не вклеєна фотографія по досягненню 25 та 45 років або загублений паспорт. Крім того, зафіксовані випадки відмови у виїзді з Криму дітям віком від 14 до 16 років, оскільки в РФ паспорт отримують в 14 років.

Право на справедливий суд в Криму не реалізується через продовження «сірого періоду» з точки зору правової визначеності, а також відсутності ясності у функціонуванні судових та правоохоронних органів. Атмосфера беззаконня та безкарності з боку озброєних груп на півострові консервується при бездіяльності правоохоронних органів. Показовими стали арешти чотирьох згаданих «терористів» з «Правого сектора», включаючи режисера Олега Сенцова і лівого антифашистського активіста Олександра Кольченка, їх передача в Москву, а також перешкоди в роботі їх захисників і подальший тиск на їхніх колег.

Переслідування за релігійною ознакою набуває системного характеру. Найбільша кількість порушень свободи совісті і віросповідання відбувається у відношенні мусульман і православних Київського патріархату. У Севастополі, Красноперекопську, Керчі та селі Перевальному закриті церкви КП. На священиків Української православної церкви КП чиниться тиск з боку ФСБ Росії та місцевої влади. Ряд заходів кримського уряду (обшуки в мечетях та інших культові спорудах та навчальних закладах мусульман, пошуки «забороненої», «екстремістської» ісламської літератури, створення Таврійського муфтіяту як альтернативного духовного управління мусульман Криму тощо) здатен привести до загострення ситуації і прискоренню процесу радикалізації в середовищі кримських татар.

Досі залишаються не вирішеними питання, повязані з громадянством. Зокрема, йдеться про порядок придбання російського громадянства, а також щодо статусу тих жителів Криму, хто не отримав російського громадянства, включаючи тих, хто відмовився від його отримання. У складній ситуації опинилися люди, які не встигли відмовитися від російського громадянства в короткі терміни, відведені для цього. «Дарування» російського громадянства нагадувало ситуацію з кріпацтвом, коли люди разом із землею автоматично перейшли до громадянства іншої країни. У той же час, оскільки за людьми, які не відмовилися від російського громадянства з тих чи інших причин, не визнається українське громадянство, вони опиняються позбавлені ряд прав, належних їм як громадянам України.

Крім того, залишаються різні питання реалізації соціально-економічних прав, зокрема права власності, свободи економічної діяльності, права на освіту та охорону здоров’я, трудових прав та інші.

На думку КПМ, ситуація з правами людини в Криму зможе змінитися на краще, тільки коли там з’явиться сильне громадянське суспільство.