Заява у зв’язку з масовою загибеллю мігрантів у Середземному морі, правозахисний підхід

29/04/2015 16:49

квітень 2015

Захист людей до перетину кордону

 

З січня 2015 щонайменше 1550 людей загинули при спробі перетнути Середземне море в пошуках кращого життя або безпеки. Всього кілька місяців тому (в жовтні 2014 р.) пошуково-рятувальна операція Mare Nostrum з бюджетом в 9 мільйонів євро на місяць була замінена іншою операцією Triton, яка фінансується організацією Frontex, бюджет якої складає лише 3 мільйони євро на місяць. За останні тижні у зв’язку з аваріями кораблів загальна кількість загиблих на сьогоднішній день зросла і буде продовжувати зростати, якщо не буде належної відповідальності та не будуть вжиті належні заходи з боку ЄС та їх держав-членів. Крім того, відповідні заходи мають бути прийняті з боку певних країн Африканського континенту та Близького Сходу, а також їх відповідних міжнародних організацій.

Після катастрофи, яка відбулась на цьому тижні, Спільна Рада Європейського Союзу з закордонних та внутрішніх справ запропонувала план дій з питань міграції, що складається з 10 пунктів. Європейська мережа національних інституцій з прав людини відзначає зусилля та деякі заходи, що прийняті у правильному напрямку, зокрема, зміцнення спільних операцій в Середземному морі, перегляд механізмів переміщення у надзвичайних ситуаціях та заходів щодо розселення.

До того часу, поки увага буде прикута до захисту зовнішніх кордонів та боротьби з нелегальним перетином кордону, трагедії будуть продовжуватися. У 2013 році було зафіксовано 600 загиблих , у 2014 році – 3500, у першому кварталі 2015 року – понад 1550. Отже, можна зробити висновок, що Європейський Союз не має правильного рішення для вирішення однієї з головних проблем: дефіциту легальних каналів до Європи. Незаконне перевезення людей процвітає, оскільки люди, або шукають захисту, або шукають гідного життя, змушені вдаватись до каналів незаконної міграції. Боротьба з незаконним перевезенням людей повинна залишатись пріоритетом, але акцент має бути зроблено на насильницькі та експлуатаційні мережі, які отримують заробіток від ризикованих незаконних перевезень несумісних з фундаментальними правами мігрантів, що намагаються здійснити цю небезпечну подорож.

Загальна декларація прав людини наголошує, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і право шукати та отримувати притулок в інших країнах. Право на притулок закріплено також у статті 18 Хартії основних прав Європейського Союзу. Конвенція ООН про статус біженців містить принцип неповернення. Таким чином, Європейський Союз та його держави-члени повинні дотримуватися зобов’язання щодо забезпечення цих прав. Після рішення Європейського суду з прав людини у справі Хірсі Джамаа безперечним є факт, що держави-члени ЄС повинні дотримуватись своїх зобов’язань у сфері прав людини під час проведення рятувальних операцій у відкритому морі.

Відмовляючи людям у перетині європейського кордону, якщо вони взагалі досягають кордону, неможливо ретельно відстежити прохання мігранта щодо його захисту. Це може призвести до повернення особи, на яку може чекати жорстоке поводження або переслідування з країни походження, станом на сьогодні це в основному такі країни як: Сомалі, Сирія, Еритрея і Судан.

Як ЄС має не допустити повторення трагедій? Існує безліч варіантів. Агентство ЄС з фундаментальних прав та Європейська мережа національних інституцій з прав людини рекомендує державам-членам посилити зобов’язання у сфері переселення осіб та гуманітарного прийому за фінансової підтримки ЄС.

 

Для розширення законних шляхів в’їзду до країн Європейського Союзу має бути використаний попередній досвід, зокрема, програми гуманітарної евакуації, розробленої під час кризи в Косово. Введення в дію директиви Європейського Cоюзу 2001/55 щодо тимчасового захисту у разі масового прибуття переміщених осіб також може бути вагомим засобом.

Розв’язати проблему незаконного перевезення мігрантів можна шляхом видачі короткострокових віз на гуманітарних підставах. Гуманітарні візові процедури відрізняються від переселення або інших форм гуманітарного прийому, оскільки первинне рішення приймається поза межами своєї території. Держави-члени можуть також вжити негайних заходів щодо застосування правил по возз’єднанню сім’ї для людей, що потребують захисту. Держави-члени Європейського Союзу повинні не лише сприяти загальній діяльності Європейського Союзу, у тому числі розвитку нових легальних каналів міграції, але й приймати рішення на свій розсуд у питаннях міграції, як це допускається національним законодавством.

Крім того, ця складна ситуація нагадує нам про необхідність більшої солідарності і від тих держав-членів, яких це стосується меншою мірою. Дублінська система є несумісною з основоположними європейськими та міжнародними стандартами в галузі прав людини, що постійно підкреслюється європейськими та міжнародними органами, установами та мандатами спеціальних процедур ООН, які наголошують на її несприятливому впливові як на мігрантів, так і на країни Південної Європи – що є так званими «вартовими» Європейського Союзу. Необхідним є перегляд вказаної системи та гнучкість в її реалізації.

Європейська мережа національних інституцій з прав людини визнає, що довгострокові рішення потребують спільних дій з боку багатьох регіонів по всьому світу та узгоджених зусиль різних суб’єктів для усунення основних причин масової втечі людей з різних регіонів у пошуках притулку в інших країнах. Європейська мережа національних інституцій з прав людини закликає всі держави пропорційно сприяти сталому розвитку та реалізації всіх прав людини – громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних – в тому числі в регіонах вимушеної міграції, а також всередині самої Європи.

В той же час Європейська мережа національних інституцій з прав людини підкреслює необхідність вжиття термінових заходів для вирішення гуманітарної кризи на південному узбережжі Європи. Європейська мережа національних інституцій з прав людини , і її Робоча група з питань притулку та міграції, закликає інституції ЄС і держави-члени вжити негайних заходів, спрямованих на захист людини, а не тільки на захист зовнішнього кордону. Європейська мережа національних інституцій з прав людини закликає держави-члени Європейського Союзу вирішити нинішню гуманітарну кризу відповідно до міжнародних зобов’язань у галузі прав людини з урахуванням минулої практики з метою захисту життя та гідності людини.

 

Про Європейську мережу національних інституцій з прав людини

Європейська мережа національних інституцій з прав людини (ЄМНІПЛ) складається з національних інституцій з прав людини (НІПЛ) з усієї Європи. НІПЛ є незалежними від уряду установами, які фінансуються за рахунок державного бюджету, мають широкий законодавчий та конституційний мандат в галузі просування та захисту прав людини. НІПЛ акредитовані у відповідності до Паризьких Принципів ООН, з метою забезпечення їх незалежності, плюралізму, неупередженості та ефективності. ЄМНІПЛ має діючу Робочу групу з питань притулку та міграції, а також співпрацює зі своїми партнерами з Агентства фундаментальних прав, Ради Європи та Equinet в рамках спільної платформи з питань притулку та міграції.