Заява Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з нагоди 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи

26/04/2016 11:17

26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції – без перебільшення, аварія планетарного масштабу. Сотні і тисячі життів – пожежників, військовослужбовців, лікарів, науковців і простих громадян – було покладено на те, щоб зупинити реакцію і захистити нас від подальшого поширення радіоактивного пилу. Проте, хвороби внаслідок опромінення, відселені міста і села, заражені викидами території і сама зруйнована Чорнобильська АЕС – це ті наслідки, які ще доведеться долати не одному поколінню.

Не випадково 2016-й рік в Україні оголошено роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи. Щороку кількість свідків і ліквідаторів трагедії невпинно зменшується. Невиліковні хвороби передчасно обривають життя тих, хто може не лише розповісти про подвиг людей, які поклали своє здоров’я та життя для подолання наслідків цієї страшної аварії, але й свідчити про численні порушення прав і свобод людини.

Ухвалення Закону України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» дозволив суспільству зазирнути за лаштунки тогочасної влади і зрозуміти, що Чорнобиль – це не лише пам’ятник звитяги і жертовності, але й свідчення того, що від самого моменту будівництва ЧАЕС трагедії неможливо було уникнути. Прихована від суспільства інформація про грубі порушення під час будівництва й експлуатації блоків на ЧАЕС свідчить про те, що тогочасна влада була достатньо добре поінформована про аварії і страшні ризики, яка несла ЧАЕС для життя і здоров’я людей.

Утім, навіть після аварії, коли надзвичайно важливим було інформування населення про заходи, які мають вживатися для захисту від надмірного опромінення, тогочасна влада приховувала істинний стан справ. Свідоме і цинічне приховування інформації тривало не лише до, але й після моменту аварії. Тотальне стеження, втручання у приватне життя і «профілактичні бесіди» з боку органів держбезпеки не лише за критичні висловлювання щодо некомпетентних дій влади, але і за поширення інформації про можливі наслідки аварії було буденним явищем. Документи про будівництво і аварію на ЧАЕС є яскравою ілюстрацією того, чому екологічна інформація, інформація про аварії, катастрофи, якість харчових продуктів не може бути засекречена. Можливість суспільства мати доступ до такої інформації є запорукою того, що подібних аварій можна буде уникнути в майбутньому, а у випадку виникнення позаштатних ситуацій населення буде оперативно і належно поінформоване.

Той факт, що архів СБУ нарешті зробив доступними головні документи в Електронному архіві avr.org.ua свідчить про незворотні зміни у нашому суспільстві, насамперед, у ставленні влади до одного із основоположних прав у  демократичних суспільствах – права громадян на доступ до інформації.

Інформація про аварії на ЧАЕС, Білоярській АЕС, на АЕС в м. Богуніце (ЧССР) та на інших небезпечних об’єктах, що ретельно приховувалася донедавна спецслужбами, починає відкриватися.

Щоб привернути увагу до страшних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, напередодні 30-ї річниці у Києві відкрилася виставка Українського інституту національної пам’яті «Під саркофагом». Глядачеві пропонують подивитися на катастрофу ширше, аніж лише як на техногенну аварію. Експозиція виставки розміщується  у підземному переході на Європейській площі та триватиме з 25 до 29 квітня.

Детальніше про виставку – на сайті Українського інституту національної пам’яті.