Відкрите звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до Генерального прокурора України та Міністра внутрішніх справ України

21/08/2015 15:46

Щодо забезпечення належного
розслідування нападу 19 серпня
2015 року на неповнолітнього
Узу Девіда Харрісона як злочину
з мотивів расової нетерпимості

 

Шановні Вікторе Миколайовичу та Арсене Борисовичу!

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини покладені завдання моніторингу, здійснення контролю за дотриманням принципу недискримінації в різних сферах суспільних відносин, а також обліку та узагальнення випадків дискримінації, крайнім проявом якої є злочини на ґрунті нетерпимості.

Згідно з інформацією, яка була поширена в соціальних мережах та викликала величезний суспільний резонанс, 19 серпня 2015 року близько 19:30 на ст. м. Позняки, що у м. Києві, на підлітка Узу Девіда Харрісона, 1998 р.н., було скоєно напад і групове побиття. Відповідно до повідомлення у мережі Facebook, злочин має всі ознаки такого, що був скоєний з мотивів расової нетерпимості.

Натомість, 20.08.2015 на офіційному сайті ГУМВС України в м. Києві з’явилося повідомлення щодо вказаної події, відповідно до якого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві розпочато кримінальне провадження за ч.1 ст. 125 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження).

Звертаю Вашу увагу на те, що в такій кримінально-правовій кваліфікації повністю проігноровано мотив вчинення кримінального правопорушення – проявлену расову, національну нетерпимість. Таким чином, зменшується суспільна небезпека цього кримінального правопорушення, демонструється неготовність або навіть небажання держави, зокрема її правоохоронних органів, рішучо протидіяти злочинам на ґрунті расової та національної нетерпимості, викорінювати цю проблему.

У зв’язку з цим хочу наголосити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на позитивному обов’язку правоохоронних органів держави відповідно кваліфікувати та забезпечувати ефективне розслідування з метою підтвердження або спростування наявності мотиву расової, національної або іншої нетерпимості в тих випадках, у яких є підстави, що прямо або опосередковано вказують на його наявність. При цьому, за відсутності належного розслідування мотиву нетерпимості, Суд констатував порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема й у справах проти України.

У цьому контексті також важливо підкреслити, що саме ефективна боротьба з усіма формами дискримінації, зокрема й злочинами на ґрунті расової, національної або релігійної нетерпимості, є однією з ключових умов лібералізації візового режиму та виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Крім того, статтею 161 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Кваліфікований склад вказаного злочину утворюють ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами (частина 2 статті 161 КК України).

З огляду на вищезазначене, прошу взяти розслідування вказаного кримінального правопорушення на особистий контроль та вжити заходів щодо всебічного об’єктивного вивчення обставин справи, пов’язаних із проявами расової нетерпимості в діях правопорушників, дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, етнічного походження.