Уповноважений внесла подання Міністру соціальної політики щодо захисту права окремої категорії осіб на пенсію у разі втрати годувальника

21/07/2015 10:01

Уповноваженим  Верховної Ради України з прав людини здійснюється провадження за зверненням Тетяни С., кадрового військовослужбовця та вдови загиблого в АТО, яка скаржиться на незаконне позбавлення її пенсії при втраті годувальника.

Підставою для позбавлення заявниці пенсії при втраті годувальника органами Пенсійного фонду України було визначено те, що відповідно до пункту «д» частини п’ятої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія при втраті годувальника призначається дружині годувальника, який помер внаслідок причин, зазначених у пункті «а» статті 20 цього закону, незалежно від того, працює вона чи ні. Оскільки заявниця проходить військову службу, вона не є ані такою, яка працює, ані такою, яка не працює, а тому не підпадає під дію зазначених вимог закону.

Міністерство соціальної політики, до якого з метою перевірки законності дій органів Пенсійного фонду України звернулась Уповноважений з прав людини, підтвердило, що заявниця права на пенсію не має, оскільки перебуває на військовій службі. Адже  відповідно до пункту «є» статті 1² закону право на пенсійне забезпечення мають лише звільнені зі служби особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деякі інші особи.

Натомість, Уповноважений вважає, що визначена пунктом «є» статті 1² Закону умова звільнення зі служби не може застосовуватись до членів сімей, зокрема дружини, при вирішенні питання призначення пенсії в разі втрати годувальника, адже за такого підходу члени сімей осіб, визначених у цьому пункті, які не є військовослужбовцями, взагалі не належатимуть до категорії осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону (наприклад, діти). Такий підхід порушує логіку цієї законодавчої норми. Відтак, застосування умови звільнення зі служби можливе лише до визначених у статті 1² Закону категорій власне військових і жодним чином – до членів їхніх сімей.

Щодо наведеної органами Пенсійного фонду України підстави позбавлення заявниці пенсії, оскільки вона не працює, а служить у Збройних Силах України, то Конституцією України гарантовано право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується; рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Тому застосований у випадку Тетяни С. підхід до тлумачення законодавства  є прямою формою дискримінації за ознакою обрання особою того чи іншого виду діяльності.

Відтак, не погоджуючись з обома вищенаведеними підставами позбавлення заявниці пенсії при втраті годувальника, Уповноважений з прав людини внесла Міністру соціальної політики подання з пропозицією врегулювати порушене питання шляхом вжиття заходів адміністративного характеру або шляхом внесення змін до законодавства.