Заява Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо дискримінації військовослужбовців у сфері доступу до товарів і послуг

13/03/2015 14:20

Останнім часом у засобах масової інформації один за одним почали з’являтися повідомлення про відмови закладів громадського харчування в різних областях України в обслуговуванні військовослужбовців, вдягнутих у військову форму.

Перший інцидент відбувся в ніч з 2 на 3 березня 2015 року в Києві, коли адміністрація закладу «L’Kafa Cafe», розташованому за адресою  вул. Мішуги, 7, відмовила у доступі до зони караоке військовослужбовцеві у форменому одязі. Обґрунтуванням такої відмови стала наявність вимог щодо дрес-коду, який діє в усій ресторанній мережі та забороняє відвідання закладів харчування людям у військовій формі. Та сама ситуація повторилася й в іншому кафе мережі, розташованому по вул. Княжий Затон,  2/30, до якого після відмови направився військовослужбовець.

Аналогічний інцидент стався в Миколаєві 9 березня 2015 року, в кафе «Де Густо» на вул. Будівельників, 3б, де нібито адміністраторка попросила трьох військовослужбовців у формі не заходити в кафе, бо «їхній зовнішній вигляд напружуватиме інших клієнтів».

Попри те, що після ситуації в Києві директорка мережі ресторанів «L’Kafa Cafe» повідомила про те, що встановлений адміністрацією дрес-код не містить жодної заборони на перебування людей у військовій формі (п. 5.7.9 Договору (публічної оферти) про надання послуг) та принесла свої вибачення, а щодо інциденту в Миколаєві виявилося, що жінка, яка забороняла вхід до кафе військовослужбовцям на правах адміністратора, не мала до закладу жодного відношення, необхідно наголосити на такому.

Право громадських закладів встановлювати певні умови доступу до товарів або послуг, які вони надають необмеженому колу осіб на підставі публічного договору, випливають із положень статті 633 Цивільного кодексу України. Такими умовами, наприклад, можуть бути й певні вимоги до зовнішнього вигляду або так званий дрес-код.

Водночас це право не є абсолютним – умови доступу до товарів і послуг (зокрема обмежувальні), які встановлюються громадськими закладами, не можуть суперечити приписам законодавства, бути невизначеними, невмотивованими, вибірковими, а також такими, що становлять пряму дискримінацію або призводять до непрямої дискримінації за певними ознаками споживача. У такому разі ці умови суперечитимуть нормам вищезазначеної статті 633 Цивільного кодексу України, статтям 17, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», які чітко забороняють встановлення будь-яких переваг або прямих чи непрямих обмежень прав споживачів, вимогам Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та будуть прямим порушенням статті 24 Конституції України, за якою всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи.

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дія якого поширюється, серед іншого, і на сферу доступу до товарів і послуг (стаття 4), встановлює, що прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою за її певними ознаками, перелік яких не є вичерпним, поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою в аналогічній ситуації (пункт 6 частини першої статті 1 Закону). Менш прихильне поводження при цьому полягає в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами (пункт 2 частини першої 1 статті 1 Закону).

Водночас непрямою дискримінацією є ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи за її певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами (пункт 3 частини першої статті 1 Закону).

Винятками є лише ті ситуації, в яких відмінне, менш прихильне поводження або менш сприятливі умови переслідують чи виникають внаслідок досягнення правомірної та обґрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними. Такою метою, наприклад, може бути забезпечення громадської безпеки у закладі, створення певної атмосфери, яка відповідатиме вимогам цільової аудиторії споживачів, яких обслуговує заклад.

У світлі наведених законодавчих приписів і роз’яснень та враховуючи, що у статистично значимій кількості випадків вдягненими у військовий формений одяг будуть саме військовослужбовці, обмеження на доступ до товарів і послуг для людей у такому вбранні становитиме дискримінацію за ознакою роду діяльності (професії). При цьому не вбачається ані правомірної мети, яку б переслідувало встановлення такого обмеження, ані пропорційності в обмеженні доступу лише для людей у військовій формі, зокрема тоді, коли можливості доступу для представників інших професій, що передбачають носіння форменого одягу (міліціонерів, прокурорів, залізничників, працівників транспортної сфери, пожежників та інші) не обмежуються.

З огляду на зазначене закликаю громадські заклади, зокрема громадського харчування, уникати встановлення дискримінаційних вимог дрес-коду або інших умов доступу до товарів і послуг, а також нагадую, що статтею 16 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» за порушення вимог антидискримінаційного законодавства встановлена юридична відповідальність – цивільна, адміністративна та навіть кримінальна.