Підопічні та вихованці інтернатних закладів залишаються у небезпеці, перебуваючи на лінії розмежування в Донецькій області

09/10/2015 11:21

Таких висновків дійшли співробітники Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого спільно з громадським монітором під час моніторингового візиту на Донеччину.

Моніторингова група відвідала сім установ, які розташовані на території, наближеній до зони розмежування: Артемівський, Камишовський і Краснолиманський психоневрологічні інтернати, Білицький будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, Новожеланську та Чусовярську спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, стаціонарне відділення Селідовського територіального центру соціальної допомоги у м. Гірняк.

Усі установи підготовлені до опалювального сезону, мають запаси одягу та взуття для підопічних, забезпечені продуктами і медикаментами. Варто зазначити, що на харчування виділені більші кошти, ніж у таких самих установах інших областей: у відвіданих  установах системи соцзахисту  на харчування одного підопічного в день виділяється 44-49 грн, в інтернатах системи освіти – 62-68 грн. Тоді як, наприклад,  у психоневрологічному інтернаті Дніпропетровської області в такий же період сума становила всього 29 грн.

Також за останній рік здійснено ремонти приміщень, зокрема у Білицькому будинку-інтернаті замінені всі вікна на енергозберігаючі, утеплені зовнішні стіни. У стацвідділенні Селідивського терцентру відремонтовані та встановлені перегородки у житлових  кімнатах тощо. «Прийшла війна, і з’явились гроші на ремонт» – дивувалась одна з керівниць.

Повторний візит до Артемівського психоневрологічного інтернату засвідчив, що за півроку нова керівниця Людмила Костян змогла згуртувати колектив і змінити пріоритети діяльності в бік забезпечення інтересів підопічних. Для них закупили якісний одяг та сучасні ліжка, було запроваджено самоврядування.

Попри підвищену увагу державних органів, допомогу військових і волонтерів, серйозні проблеми як для підопічних, так і персоналу цих закладів все ж таки залишаються. Так, неможливо гарантувати  їхню  безпеку,  коли навколишні дороги і поля підсобного господарства заміновані, коли зовсім поруч підрозділи ЗСУ знищують диверсійні групи. Працівники, дістаючись на роботу (інколи ця відстань становить за 25 км), щоденно наражаються на небезпеку. А завідувачка стацвідділення дуже часто ночує з підопічними, які  налякані після гучного вибуху у Донецьку, коли через вибухову хвилю повилітали всі 17 вікон східної сторони установи.

Протезування осіб з інвалідністю практично стало неможливим, оскільки протезний завод, який їх обслуговував, розташований у м. Донецьку. «Потрібно, щоб фахівці з протезування кожному знімали мірки індивідуально, але представники інших протезних підприємств до нас не доїжджають», – бідкається заступник геріатричної установи у м. Білицькому Олена Глущенко. Адже в її інтернаті з 298 підопічних 92 пересувається на візках, значна кількість з них потребує протезування.

Вихованці та підопічні, батьки, опікуни, рідні яких залишились за лінією розмежування, позбавлені можливості спілкування з ними.

Психоневрологічні інтернати перенаповнені, оскільки в них розмістили підопічних, яких встигли вивезти з установ, які наразі знаходяться на тимчасово окупованій території.

Щодо розв’язання зазначених та інших проблем підготовлено акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.