Розумний підхід та пріоритет інтересів пацієнтів – головний принцип роботи закладів Литви, які надають послуги особам із психічними розладами

04/03/2016 14:50

Такий висновок зробили представники Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини після ознайомлення з роботою закладу судової психіатрії та інтернатом для людей із розладами психіки Рокішкського району Литви.

Чверть століття тому і в Україні, і в Литві діяли однакові системи установ соціального захисту населення, у тому числі психоневрологічних інтернатів для людей із психічними розладами. Однаковими були методи застосовування примусових заходів медичного характеру.

Наразі у Литві є лише одна лікарня, до якої госпіталізують таких осіб. На відміну від України, в ній поєднано три режими нагляду: суворий, посилений і загальний. Головною відмінністю лікарні у Литві є те, що пацієнти у відділеннях із суворим і посиленим наглядом перебувають по шість місяців, а не так, як у нас: по 6-7 років у лікарні із суворим, по 4-5 років – у відділеннях із посиленим наглядом.

Литовські лікарі вважають суворі обмеження недоцільними й такими, що унеможливлюють процес реабілітації. Головна мета діяльності такої лікарні не покарання, як в Україні, а лікування і підготовка до повернення у громаду.

Розумний підхід спостерігається також у дозволах пацієнтам користуватися телефонами і телевізором у палатах, купувати речі в магазині при закладі, розраховуючись карткою, і відразу отримуючи роздруківку про витрати і залишок коштів, можливість самостійно готувати собі їжу на облаштованих у кожному відділенні кухнях тощо. Для кожного пацієнта складено індивідуальний план, де, окрім лікування, визначені види реабілітації, а також передбачена можливість займатися спортом.

У лікарні чітко розмежовані відпочинок і реабілітація. Наприклад, комп’ютерні ігри – це відпочинок, а вчитись складати електронні заяви для переказу пенсії, оплачувати платежі – це види реабілітації, спрямовані на соціальну адаптацію. Пацієнти можуть опанувати одну з професій, зокрема гончарство, отримати відповідний документ та після закінчення лікування розраховувати на працевлаштування за сприяння центру зайнятості.

Також було відвідано психоневрологічний інтернат. Принцип розумності цього закладу полягає у створенні таких умов, щоб людям із розладами психіки хотілося там проживати. Адже за надані послуги підопічні віддають 80% своєї пенсії, решту – оплачує місцева громада, яка їх направляє до інтернату.

Гуртки за інтересами працюють протягом восьми годин. Підопічні можуть займатися в них у будь-який зручний час з 8-00 до 17-00. У разі якщо підопічні гурток не відвідують, він припиняє свою діяльність. Вважається, що працівник, який організовує роботу цього гуртка, не виконує своїх обов’язків, оскільки не зумів зацікавити підопічних.

Обмеження в інтернатах також мінімальні. Наприклад, підопічним дозволено користуватися мобільними телефонами, тоді як персоналу – заборонено, адже на зміні працівники не повинні відволікатися від виконання своїх безпосередніх обов’язків.

За умов обмеженого фінансування, покращення матеріальної бази закладів Литви здійснювалось за рахунок різних європейських проектів. Зокрема, за рахунок грантів реалізовано 14 проектів у лікарні, а в інтернаті облаштовано басейн у підвалі та встановлено сучасне обладнання на кухні.

Слід зауважити, що у деяких українських установах умови не гірші. Розумний підхід та пріоритет інтересів пацієнтів – саме це слід впроваджувати в установах України. Адже багато коштів витрачається на підтримання системи, а не для пацієнтів чи підопічних.