У Житомирській області проблема створення хоспісів обговорюється не один рік на всіх рівнях, але досі залишається невирішеною

24/02/2015 16:54

На цьому наголосив керівник регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Житомирській області Петро Грибан під час прес-конференції, присвяченій підзвітності використання коштів місцевих бюджетів для фінансування програм надання паліативної допомоги, організованій обласною громадською організацією «Перспектива» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

«Оскільки держава не вживає належних заходів для надання паліативної і хоспісної допомоги невиліковним хворим, зменшення їх невиправданих страждань від болю, поліпшення останніх днів життя – це можна розцінювати як порушення заборони катувань і жорстокого поводження», – зазначив Петро Грибан.

За стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) необхідним мінімумом є 100 ліжок для паліативних хворих на 1 млн населення.

На Житомирщині є лише один хоспіс громадської організації «Хоспіс Святої Олени» Товариства Червоного Хреста, Ольгинського братства Української православної церкви для онкологічних хворих у м. Коростені на 20 ліжок при мінімальній потребі для області 130 ліжок.

У Житомирській області на обліку перебувають майже 27 тис. лише онкологічних хворих, причому у тисячі з них хвороба невиліковна. Це люди із запущеними формами раку і ті, у кого після лікування хвороба стала активно прогресувати. Вони потребують не тільки постійного догляду, а й спеціалізованої медичної допомоги тими ж знеболювальними, які покликані полегшити страждання. Але не у кожного хворого є родичі, які хочуть і можуть приділити йому свою увагу і час, і не кожна сім’я може найняти хворому доглядальницю.

Варто наголосити, що в Україні задовольняється потреба у стаціонарній та амбулаторній паліативній допомозі лише незначної частки пацієнтів. В результаті – сотні тисяч пацієнтів у термінальній стадії онкологічних та багатьох хронічних невиліковних захворювань, які потребують паліативної та хоспісної допомоги, помирають вдома наодинці, страждаючи від болю, депресії, інших симптомів захворювань, за відсутності необхідного знеболення, професійного догляду, соціальної та психологічної підтримки.

Як відзначалося на прес-конференції, запровадження та розвиток служби паліативної допомоги в Україні неможливі без створення відповідної нормативно-правової бази, що регулює різні сфери цього напряму медико-соціальної допомоги, зокрема, адекватного знеболення, доступності хворих та членів їхніх родин до послуг хоспісів та виїзних бригад паліативної допомоги, розвиток кадрового потенціалу закладів паліативної допомоги, розвиток приватних закладів паліативної допомоги та інше.

У той час як у країнах розвиненої демократії надання паліативної допомоги регулюється державними програмами та є важливим компонентом у системі охорони здоров’я, в Україні розроблена ще у 2008 році державна Програма розвитку систем паліативної допомоги залишається досі незатвердженою та непрофінансованою.

У прес-конференції взяли участь керівники Житомирського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом, Житомирського обласного онкологічного диспансеру та представники громадських організацій.